Упродовж вересня та жовтня 2021 року скульптори Олександр Дяченко, Василь Корчовий, Ілля Новгородов, Віталій Протосеня та Здравко Здравков працювали на Х Канівському міжнародному скульптурному симпозіумі над новими роботами з габро. Показуємо результати ювілейного симпозіуму.

Найбільша за розмірами робота Василя Корчового з серії «Інша краса» гіперреалістично зображує жіноче тіло з усіма його складками, опуклостями та нюансами. Над такими формами Корчовий працює ще з 1980-х років, тобто від початку своєї творчої діяльності. Особливістю канівської скульптури є маленька ящірка біля ніг жінки — рептилія втрутилися в мистецький процес і закарбувалася в ньому.

Робота Віталія Протосені під назвою «Архітектоніка руху» була створена за ескізом, що перероблявся ще з 2019 року. За словами автора вона передає рух форми та матерії, у результаті якого отримується енергія. А ще скульптура щільно пов’язана з архетипічними математичними символами й геометричними фігурами, які люди використовують від початку мистецтва. Зокрема це трикутник, квадрат, коло — те, з чого все й будується.

Робота Іллі Новгородова «Вплив» показує стійкі форми, що поставлені на свої найбільш уразливі грані. Однак фігури поєднуються таким чином, що утворюють нову цілу форму — знову стійку. Від попередніх років творчості Новгородова ця скульптура відрізняється тим, що в ній з’являється об’єм — тривалий час скульптор працював із лаконічним «каркасом» металу.

Болгарський скульптор Здравко Здравков (Zdravko Zdravkov) реалізував на симпозіумі роботу «Структура». У своїх скульптурах Здравко надихається формами античних храмів, обігрує характерні їм арки, склепіння й геометрію. Скульптура в Каневі не є виключенням і також натхненна архітектурними просторовими композиціями.
Читати біографію Здравко Здравкова.

Олександр Дяченко — постійний скульптор і співкуратор Канівського симпозіуму. Його архетипічні людські образи — найрозповсюдженіші в скульптурному парку Канева. Цьогоріч Дяченко створив роботу «Близнюки», що водночас відсилає і до дуальності людини, і до універсальності людської природи загалом.