•

Jun 1, 2026

Василь Ярич, Олександр Дяченко, Олександр Бабак

Виставка розгортається навколо поняття «тут» як означення місця, присутності та способу перебування у світі. Скульптури Василя Ярича й Олександра Дяченка, а також живопис Олександра Бабака обʼєднує тема тілесності та приявності людини на землі. Людське тіло постає як первинне «тут» — точка відліку, з якої ми пізнаємо простір, час і самих себе.

‍

Водночас «тут» — це і глибоке філософське поняття. Де саме знаходиться «тут»? Як його точно означити, коли межа між «тут» і «там» постійно зміщується, розчиняючись у розмаїтій іншості різноманітних «тут»?

‍

«Тут» може бути тілом, місцем, поглядом, станом свідомості чи моментом присутності.

‍

На виставці представлено роботи трьох видатних митців, чия творчість триває вже понад чотири десятиліття — від 1984 до 2026 року. Експозиція об’єднує дванадцять пластичних творів Василя Ярича, сім скульптур Олександра Дяченка та більше ніж десять масштабних живописних полотен Олександра Бабака, зокрема знакові роботи з культових серій «Grisaille», «Рікою» та «Хмари».

‍

Це унікальна нагода простежити еволюцію художніх пошуків авторів, які впродовж десятиліть формували власні мистецькі світи, балансуючи між глибиною філософського осмислення та досконалістю академічної пластичності й виразної живописної мови.

‍

Особливе місце в експозиції займають твори, які публіка побачить уперше. Це скульптурна композиція Василя Ярича «Адам і Єва» (гіпс, 2026), скульптура Олександра Дяченка «Піраміда» (бронза, 2025–2026) та картина Олександра Бабака «Ноги» (полотно, акрил, 2026).

‍

Про авторів

‍

Василь Ярич, скульптор. Народився 29 вересня 1951 року в селі Велика Тур'я Долинського (тепер — Калуського) району Івано-Франківської області. Закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (1979) (нині — Львівська національна академія мистецтв). Працює у станковій та монументальній скульптурі, використовуючи бронзу, камінь, дерево й теракоту. Вперше презентував Україну на Міжнародному симпозіумі скульптури в містечку Лонстрофф (Франція, 1993). Автор меморіального комплексу «Борцям за волю України» (Стрий, 2005), пам’ятників королю Данилові (Львів, 2001) та «Просвіті» (Львів, 1993), а також понад шестисот скульптурних творів.

‍

Олександр Дяченко, скульптор. Народився 10 січня 1956 року в Києві в родині художників Валентини й Іллі Дяченків. Закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (1979), де навчався в майстерні Емануїла Миська. У львівський період також зазнав впливу скульпторки Мініони Фліт. Працює з каменем, керамікою та бронзою. Серед найвідоміших монументальних робіт — пам’ятник Омелянові Ковчу на території колишнього концтабору Майданек (Люблін, Польща 2021), меморіал пам'яті жертв Голокосту (Мелітополь, 2020), меморіальна композиція Миколі Амосову (у співавторстві з Петром Антипом і Костянтином Чудовським, Київ, 2003), фонтан у залі Національного банку України (Київ, 1995). З 2011 року — учасник творчого обʼєднання «ЧервонеЧорне» та головний куратор Канівського міжнародного скульптурного симпозіуму (2011–2021). Твори скульптора також можна побачити у Стрийському парку у Львові.

‍

Олександр Бабак, живописець. Народився 6 червня 1957 року в Києві в родині художників Фаїни та Петра Бабаків. Закінчив Республіканську художню школу імені Т. Г. Шевченка (1974) (тепер — Київський державний художній ліцей ім. Т. Г. Шевченка) таКиївський художній інститут (тепер — Національна академія образотворчого мистецтва й архітектури) (1984), де навчався в майстерні монументального живопису. Учень Миколи Стороженка та Вілена Чеканюка. Представник Нової української хвилі, учасник артгурту «Живописний заповідник» (1991–1995) і творчого обʼєднання «ЧервонеЧорне» (з 2011 року). Серед відомих монументальних робіт — перше просторове чисте художнє оформлення станції метро «Осокорки» (архітектор Анатолій Крушинський; у співавторстві з художником-монументалістом Олександром Бородаєм; Київ, 1992), а також комплексне художнє оформлення станції метро «Видубичі» (у співавторстві з Олександром Бородаєм та архітекторкою Тамарою Целіковською; Київ, 1991). Працює в Києві й у селі Великий Перевіз на Полтавщині. На виставці можна буде оглянути твори з культових серій «Хмари» (2010), «Grisaille» (2011) та «Рікою» (2019).

‍

Відкриття 12 червня 16:00

У день відкриття вхід вільний

ТУТ

Василь Ярич, Олександр Дяченко, Олександр Бабак

12 червня — 19 липня 2026

ChervoneChorne

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького

проспект Свободи, 20

‍

Вівторок — неділя, з 10:00 до 18:00

Каса музею працює до 17:30