Виставка розгортається навколо поняття «тут» як означення місця, присутності й способу перебування у світі. Скульптури Василя Ярича та Олександра Дяченка, а також живопис Олександра Бабака обʼєднані темою тілесності та присутності людини на землі. Людське тіло постає як первинне «тут» — точка відліку, через яку ми пізнаємо простір, час і самих себе.
Водночас «тут» — це і справжнє філософське поняття. Де саме знаходиться «тут»? Як його точно означити, коли межа між «тут» і «там» постійно зміщується і розчиняється у розмаїтій іншості різноманітних тут?
«Тут» може бути тілом, місцем, поглядом, станом свідомості або моментом присутності.
На виставці представлено твори трьох видатних митців, чия творчість охоплює понад чотири десятиліття — від 1984 до 2026 року. Експозиція об’єднує дванадцять пластичних робіт Василя Ярича, сім скульптур Олександра Дяченка та понад десять масштабних живописних полотен Олександра Бабака, серед яких знакові твори із культових серій «Гризайль», «Рікою» та «Хмари».
Виставка пропонує унікальну можливість простежити еволюцію художніх пошуків авторів, які впродовж десятиліть формували власні мистецькі світи, поєднуючи глибину філософського осмислення з досконалістю академічної пластичності та виразної живописної мови.
Особливе місце в експозиції посідають твори, що будуть вперше представлені публіці: скульптурна композиція Василя Ярича «Адам і Єва» (гіпс, 2026), скульптура Олександра Дяченка «Піраміда» (бронза, 2025-2026) та живописне полотно Олександра Бабака «Ноги» (2026).
Василь Ярич, скульптор. Народився 29 вересня 1951, с. Велика Тур'я, Долинський район, Івано-Франківська область. Закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва* (1979) (нині – Львівська Академія Мистецтв) . Працює зі станковою та монументальною скульптурою; працює в бронзі, камені, дереві та теракоті. Вперше презентував Україну на Міжнародному симпозіумі скульптури у місті Ляндштроф (Франція, 1993). Автор пам'ятників «Просвіті» (1993), меморіального комплексу «Борцям за волю України» (Стрий, 2005), а також памʼятнику Королю Данилові у Львові (2001). Автор більш як шестиста скульптурних робіт.
Олександр Дяченко, скульптор. Народився 10 січня 1956 у Києві. Син художників Валентини та Іллі Дяченків. Закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва* (1979), майстерня Емануїла Миська. На формування митця у львівський період також вплинула скульпторка Мінія Фліт. Працює з каменем, керамікою та бронзою. Серед монументальних робіт: пам'ятник Омельяну Ковчу (Люблін, Польща концтабір Майданек, 2021р.), меморіал пам'яті Голокосту (Мелітополь, 2020р.), меморіальна композиція Миколі Амосову (у співавторстві з Петром Антипом та Костянтином Чудовським, Київ, 2003), фонтан у залі Нацбанку України (1995). З 2011 року — учасник творчого обʼєднання ЧервонеЧорне та головний куратор Канівського міжнародного скульптурного симпозіуму (2011-2021). Роботи скульптора можна побачити у Стрийському парку.
Олександр Бабак, живописець. Народився 6 червня 1957 року в Києві у родині художників Петра та Фаїни Бабаків. У 1974 році закінчив Республіканську художню школу ім. Т. Г. Шевченка, у 1984 — Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури (майстерня монументального живопису). Навчався у Миколи Стороженка та Вілена Чеканюка. Представник Нової української хвилі, учасник арт-гурту «Живописний заповідник» (1991–1995), учасник творчого обʼєднання ЧервонеЧорне (з 2011 року). Ф. Працює у Києві та у Великому Перевозі на Полтавщині. Твори з культових серій «Grisaille» (2011), “Хмари” (2010) та “Рікою” (2019) можна буде побачити на виставці.
Відкриття 12 червня о 16:00
Вхід у день відкриття безкоштовний
Виставка триватиме з 12 липня по 19 червня, 2026
Контакти, преса, PR: karyna.lazaruk@chervonechorne.com
ТУТ
Василь Ярич, Олександр Дяченко, Олександр Бабак
12 червня – 19 липня 2026
ChervoneChorne
Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького
проспект Свободи, 20
Куратори виставки:
Творче обʼєднання ЧервонеЧорне
https://www.chervonechorne.com/
Візуальний супровід:
3Z Studio
.svg)