Канів увійшов у життя Олександра Бабака невід’ємною складовою академічної навчальної програми. Саме тут проходили літню практику студенти Київського державного художнього інституту, започатковану ще у 1930-і тодішнім його ректором Федором Кричевським. Асистент останнього, згодом відомий український художник Сергій Григор’єв згадує про виняткову роль цієї практики, адже відбувалася вона у мальовничому куточку, освяченому Чернечою горою, а поряд зі студентами працювали і їх викладачі. 36 років потому Олександр, приїхавши до Канева на запрошення Юрія Сташківа, застав на місці колишньої інститутської бази пустку. Авторський текст, виповнений хвилюючими спогадами, допомагає зрозуміти не лише творчий доробок вересня минулого року, а й головний напрямок його пошуків насьогодні. Вуличка Дніпровська. Невідомо, яким чином виникло це маленьке та відокремлене утворення. З п'яти садиб така, що живе повноцінним сільським життям, дотепер лишилась одна. Та й взагалі, спадає на думку, що зараз ця місцина скоріше існує у спогадах колишніх мешканців, ніж на мапі. А ще, точніше, на картинах Олександра Бабака.